Юлия ЛОЗОВАЯ

 

ФЕСТИВАЛЬ. Продолжительные новогодние и рождественские праздники остаются позади. Их ярким финалом стал фольклорный фестиваль «Коза», проходивший на Красной площади 13 и 14 января. Каким он был, чем запомнился, какие впечатления произвел на зрителей и музыкантов – читайте дальше, если пропустили событие или хотите освежить воспоминания.

  «Коза» в Чернигове проходит уже четвертый раз и становится все больше, насыщеннее, разнообразнее. Если начиналось все как однодневный зимний праздник на Аллее Героев, то теперь это целых два дня танцев, песен, живой музыки в самом центре города – на Красной площади. Впрочем, к этому мы еще вернемся, а пока отметим несколько изюминок, украсивших «Козу» этой зимой.

Первый день фестиваля посвятили обрядовой части украинских новогодних праздников. Поскольку на 13 января выпадает старый Новый год, известный также как Щедрая кутья, с нее все и началось. Прямо на площади, у самой сцены, черниговцы участвовали в приготовлении кутьи, а позже и в ее дегустации. Желание отведать блюдо собрало большую очередь, но угощения хватило всем. Подкрепившись и согревшись, горожане продолжили слушать музыку и танцевать. Второй фестивальный день стал днем семейного отдыха. Родители с детьми еще с обеда собирались на площади, чтобы посетить многочисленные локации, повеселиться, принять участие в активных играх.

Примечательно, что фольклорный фестиваль постепенно становится объектом событийного туризма, заманивая в Чернигов гостей из других городов. Некоторые из опрошенных приезжих зрителей говорили, что пожаловали к нам специально ради «Козы», а местные жители называли ее лучшим событием рождественских праздников. Это дает весомые основания верить в дальнейший рост фестиваля.

Об этом говорит и мощная поддержка мероприятия со стороны городских властей и бизнеса. В этом году его спонсорами выступили Черниговская ОГА, Черниговский городской совет, Британский совет, Черниговская региональная торгово-промышленная палата, металлосервисный центр «СТВ», сеть парикмахерских «Локон», кафе «Вареничная», отель «Украина», такси «Дарна». Информационную поддержку оказали ЧМГ, канал «Дитинець», журнал «Країна» и «Газета по-українськи».

Музыка, песни, танцы – веселье!

О музыкальной составляющей фестиваля следует писать отдельно. «Коза» собрала множество интересных самобытных коллективов из разных частей страны. Открывала фестиваль в этом году группа «Дивина» из Донецка. Из-за оккупации части Донбасса сейчас девушки проживают в Киеве, но продолжают нести в жизнь культуру своего региона. В Чернигове коллектив исполнил песни, собранные во время экспедиций по Донецкой и другим областям, а также продемонстрировал обряд «Маланка». Сначала артисты рассказали о происхождении образа Маланки, а потом разыграли веселую сценку о самой Маланке и ее козе, которая вдруг «впала, нежива стала».

Вторыми 13 января на сцену вышла «Сільська музика» из Ривного. Этногруппа занимается сбором и воспроизведением аутентического творчества Полесья. Для Чернигова коллектив подготовил большую программу с живой музыкой, хоровым пением и зажигательными танцами. Долго уговаривать черниговцев пуститься в пляс не пришлось – люди тепло встретили музыкантов и сразу же начали пританцовывать.

Следующий фестивальный день порадовал еще большим музыкальным разнообразием – на сцену один за другим вышли пять коллективов. Черниговскую область представила группа «Мальви» из Носовского района. Аутентичные костюмы и мелодии родного региона задали нужный тон всему концерту. Аутентику Киевской области показал коллектив «Барвінок» и Алексей Заец. Колоритный молодой парень с детства собирал и учил народные песни, распространенные в его родном селе Фасова Макаровского района Киевской области, а несколько лет назад пробовал попасть на «Голос страны». И хотя на телешоу не придумали, как найти применение таланту парня, страна его полюбила и запомнила.

Своей уникальностью впечатлил зрителей львовский этноколлектив «Торбан», названный в честь редкого инструмента – панской бандуры. Сами музыканты играют на гитаре, колесной лире, концертино, дарбуке, гуцульском бубне. Только представьте себе звучание этого ансамбля в сочетании с древними украинскими песнями. При всей его самобытности, творчество «Торбана» поражает своей гармоничностью.

 

«Витинанка» из Киева также исполнила старинные песни, собранные в разных регионах, только не в современной авторской обработке, а сохранив их первобытное звучание. Выступление получилось атмосферным, лирическим, в чем-то завораживающим.

И наконец, хедлайнеры фестиваля в этом году – «Баламути». Как пишут о себе сами музыканты, играют они «кльовий народний музончік». В общем-то музончик действительно клевый, но на самом деле все гораздо глубже. «Баламути» – это профессиональные музыканты, в репертуаре которых традиционная музыка и танцы Западной, Северной и Центральной Украины. С ними они и познакомили черниговских зрителей, сорвав множество аплодисментов и заставив вытанцовывать что есть духу. Подхватил волну диджей Boochyaman, сопровождавший своими этносетами оба фестивальных дня.  Вела «Козу», как и год назад, Юля Богуславка, не дававшая публике ни на секунду заскучать между выступлениями коллективов и развлекавшая всех смешными играми, а также не менее забавными историями о собственном пребывании в Чернигове.

На этом нынешний фестиваль закончился. Наплясавшись, наигравшись, наугощавшись, «Коза» ушла на заслуженный отдых, чтобы в следующем году веселиться еще сильнее и собрать еще больше друзей.

 

Комментарии участников

 

«Торбан»:

– Дуже чарівна ідея – водити Козу в Чернігові. Це прекрасне свято, воно таким і має бути. Такі фестивалі повинні проходити в усіх містах. У кожному регіоні є свої особливості. Традиції мають відроджуватися й існувати надалі. Дуже важливо нести традиційну українську музику, пояснювати молоді, що це наше. Але не аранжуючи це якось, не підлаштовуючи її на сучасний лад, дуже складно це зробити. Ми поєднали український фольклор з музичними інструментами з різних частин світу. Граємо на колісній лірі, гітарі, концертіно, дарбуці, гуцульському бубні. World music – дуже популярний і важливий стиль.

 

«Витинанка»

– Дуже раді, що в Чернігові відбувається такий фестиваль. Відновлення традицій – це завжди круто. Ми цим займаємося давно, разом уже чотири роки. Шукаємо свої записи в експедиціях, збираємо класні пісні й намагаємося реставрувати їх, донести до слухача в первісному вигляді. Приємно, що зараз люди в Україні починають цінувати традиції, відновлювати їх. Якщо раніше це були камерні тусовки, де збиралися «свої» і співали фольклор, зараз це починає виходити в маси.

 

«Барвінок» и Алексей Заец:

– Нам тут дуже добре. Запрошуйте, приїдемо ще. Треба відновлювати наші традиції, культуру, щоб наступне покоління знало їх. Репертуар у нас складається з пісень нашого села – Фасова Макарівського району Київської області. Чернігів красивий, біленький, чистенький, гарні церкви. Ми дуже задоволені! Спасибі, що запросили, нам було приємно виступити. Удачі вам і натхнення!

 

«Сільська музика», Виктор Ковальчук – руководитель Этнокультурного центра Ривненского городского дворца детей и молодежи:

– У Чернігові «Сільська музика» взагалі не вперше, хоча більшість саме цього складу тут ще не була. Враження гарні, люди добре сприймають, навіть самі почали танцювати. «Сільська музика» працює в Етнокультурному центрі Рівненського міського палацу дітей і молоді. Наша музика та пісні – це експедиції. Для нас головне – успадкування культури рівненського Полісся: традиційного співу, інструментальної музики, побутового танцю. Записуємо старожилів, робимо творчу базу і реконструюємо в наших творчих програмах. Чернігівцям бажаю шанувати минуле та створювати майбутнє. Мені хотілося б чути гарні чернігівські колективи, адже регіон дуже цікавий. Упевнений, по селах ще є багато носіїв традиційної культури, важливо їх записати й реставрувати, щоб молодіжний рух розвивався. Ми цікаві світові й самим українцям саме своєю різноманітністю, бо кожен регіон має свою особливість. Сподіваюся, надалі фестиваль буде ще масштабнішим, із більшою кількістю учасників. Бажаю організаторам наполегливості, упевненості, підтримки, а жителям – більше уваги приділяти такому дійству. Сюди приїжджають гарні колективи з різних регіонів, і не кожне місто має можливість познайомитися з ними.

 

«Дивина»:

– Гурт «Дивина» був створений 1998 року при Донецькому національному університеті. Через сумнозвісні події ми опинилися в Києві. На Донеччині намішано переселенців з різних регіонів: це і Слобожанщина, і Полтавщина, із Західної України є люди. Тому в нашому репертуарі різні пісні. До війни ми співали багато із Полісся, Харківщини, Рівненщини. Зараз намагаємося показувати переважно Донеччину, бо ще з початку існування колективу, куди б ми не приїхали, усюди люди дивувалися: «А що, донецький фольклор є?» Так, є. І він дуже багатий.

 

 

Отзывы публики

 

Татьяна:

– Молодці організатори, що вже четвертий раз роблять таку подію. Минулого року я побувала тут уперше. Мені дуже-дуже сподобалося. Колектив «Хорея козацька» особливо запам’ятався. Зараз привела чоловіка з кумом. Запрошую друзів, родичів з інших міст, рекламую фестиваль, у «Фейсбуці» пощу, щоб знали. Наступного року також обов’язково прийду і дітей приведу.

Алина:

– Мне очень нравится фестиваль. Всё организовано на хорошем уровне. Интересно послушать этнические песни, колядки. К сожалению, пришли мы только под конец второго дня. Для меня «Коза» – это открытие. Из всех новогодних и рождественских мероприятий, которые в этом году проводились на площади, этот фестиваль мне понравился больше всего.

 

Василий Иванович:

– Фестиваль подобається. На «Козу» приходжу вже третій рік. Пам’ятаю, як на Алею Героїв, де раніше вона відбувалася, привели живу кізоньку. Ще тоді мені дуже сподобалося. Гарно, що зберігаються традиції, українські обряди, автентичність. До Чернігова приїжджають люди з різних регіонів, і я не пропускаю «Козу» жодного разу.

 

 

Комментарий туриста

 

Андрей Тычина:

–У Чернігові я буваю часто, оскільки для киян це один із найкращих туристичних маршрутів вихідного дня. Особливо взимку, коли бажано мати під ногами асфальт та гарячу каву в межах досяжності та коли є ще й додатковий подієвий привід, як от етнічний фестиваль «Коза». Нас зібралася ціла компанія друзів і знайомих, яким сподобалася ідея півдня поблукати деякими маловідомими історичними місцями та мало відвідуваними музеями Чернігова. А ввечері зануритися у святкову щедрувальну атмосферу народних свят Маланки та Василя Великого.

Багатьох зацікавив молодий львівський гурт «Торбан», який зараз має великий успіх на багатьох фестивальних сценах. Але найбільше запалив уже знайомий нам київський колектив «Баламути». От хто не лише добре знає українські святкові традиції, а ще й майстерно вміє долучити до святкування публіку. Здається, «Плескача» танцювала вся Красна площа!

Загалом свято вийшло яскравим і затишним, без натовпу й тисняви, як це часто буває у столиці. Публіка переважно інтелігентна та адекватна, за виключенням кількох маргінальних персонажів. Щоправда, не всі ще готові сприймати концентровану українську етнику, але то справа часу.